Так заклалось з дитинства, що я з малих років в нашому домі єдина господиня. Мама моя весь час була зайнята на роботі, вона працювала в одному з університетів науковим керівником, тому весь свій час проводила за підручниками, а тато мій працював тяжко на заводі. І щоб якось вижити, я змушена була вчитись сама готувати їсти, прибирати, прати й таке інше. Чесно кажучи, заміж я могла йти уже в 14 років, бо я уміла все, що вміє робити хороша господиня. Я знала, що я ні від кого не залежу, бо, наприклад моя мама, коли дізналась, що я збираюсь переїхати жити до свого чоловіка, почала кричати на весь двір: «Скотино, на кого ж ти мене лишаєш?».
Навіть коли я переїхала і почала жити власним життям, мама все одно не давала мені спокій. Все у неї було не так. То праску не вимкне і сусіди викликають пожежників, то про чайник на плиті забуде і він весь почорніє і багато іншого. Я не могла залишити її в біді, тому завжди при першому виклику я їхала до неї аби їй допомогти.
Мій чоловік нервується через такі моменти, що я в будь-який момент вночі можу зірватись до своєї мами, аби її заспокоїти.
І все б нічого, і мама заспокоїлись з дзвінками, так батько вийшов на пенсію і немов почав божеволіти від неробства. Щодня ходив у гараж зі своїми друзями й випивав, а мамі казав, що йде ремонтувати машину. Я все можу зрозуміти, що інколи хочеться з друзями для розмови трохи пригубити, але ж не кожного дня, так ще й у немалих кількостях!
А мама відразу ж мені дзвонить якби що. Дуже втомилась.
Одного разу я більше не витримала і вирішила поїхати до батька аби поговорити з ним. Я думала, що по приїзду побачу щось огидне і таке, що мене приведе в шок, а тато був веселий і такий милий як ніколи раніше. Я навіть не могла зробити серйозне лице аби з ним провести виховну бесіду про те, що алкоголь це погано. Але зібралась і поговорила спокійно з ним, а маму це не влаштовувало, що я не влаштувала скандал такий, щоб всі сусіди збіглись.
Дзвінки від матері не припинялись, а навіть навпаки, стали ще гіршими. Я не знаю як пояснити їй, що вона доросла людина, а в мене своя сім’я, що я не можу весь час розв’язувати її проблеми.
Прошу, порадьте як мені бути. Мій чоловік вже не може це терпіти, та я сама вже вибухаю, коли ми разом проводимо час, я все кидаю і біжу «рятувати» свою маму. Я боюсь, що скоро він взагалі не захоче більше бути зі мною, і скаже, щоб я так і залишилась вдома і не бігала туди сюди.
