Я думаю, що я добре розбираюсь в людях. Але часом за них самих більше скажуть їх квартири, ніж їх обличчя.
Така ситуація сталась із моєю останньою подругою: одного разу вона мене запросила до себе додому на побачення, а я погодився. Але вже як тільки я зайшов і сів за стіл, я захотів утекти звідти якомога скоріше. Але перед тим як піти, треба було ще зробити так, щоб вона забула мій номер телефону.
Коли я зайшов у її квартиру, вона провела мене у зал, і, на перший погляд, все було б нічого: стіл був красиво сервірований, грала приємна музика, атмосфера була досить гостинна.
Хвилин через десять до неї подзвонили й вона змушена була відповісти на дзвінок по роботі. Вона вийшла на кухню, а для мене це був шанс краще оглянути її кімнати й зробити дещо сумні висновки про хазяйку…
Перше, що я помітив, це пил на полках, до яких можна дістатись навшпиньки. Ні, я не прискіпливий, я розумію, що пил буває у таких місцях. Але було видно, що цей пил ніхто вже може кілька місяців не протирав, то що ж це за порядок у господині?
Тобто я буду вимушений ходити за нею і показувати їй пальцем де у неї пил? І це була та кімната, в якій вона мене приймати зібралась.
І пил це ще квіточки. Коли я відсунув штору, то побачив, що за шторою стоять пивні й горілчані пляшки. Сказати, що я був шокований, це нічого не сказати. Тоді я й зрозумів, що мені пора додому. Та й не зрозуміло, чи це вона сама п’є, чи якийсь чоловік випив, але ні те ні те мене не заспокоює.
Все б нічого, але вже можна це прибрати було?
Я не претендував ні на яку гостинність, ми лише один до одного придивлялись, і я нічого від цієї подруги конкретного не хотів.
Мене просто розчарувало її ставлення до свого ж власного будинку, чистоти, порядку, затишку. Відверто кажучи, я був готовий просто випити з нею чашку кави, але нехай би в будинку було лише чисто.
Коли я їй сказав, що мені час додому, то вона здивувалась, що я так поспішаю додому. Запитувала чому – можливо через те, що вона змушена була залишити мене без уваги? Але я не став дурити її й відповів:« Я чекав би тебе хоч до завтра. Жінку можна й почекати, якщо вона варта того. Але коли я побачив який безлад у тебе у квартирі, то що тоді у тебе в душі?» і поглянув на шафу, показав їй горілчані пляшки які вона прикрила шторою. Вона засоромилась і опустила очі.
Можливо, ви мене засудите і скажете, що я жорстоко себе повів. Але я ж нічого їй не був повинен. Я думаю, що саме цей вчинок можливо її навчить порядку, і коли прийде другий чоловік то вона уже не буде перед ним червоніти.
