Зі своїм колишнім чоловіком ми були разом 8 років. В нас є двоє дітей, і все було б добре, але не цього разу. У своїй 30 залишилась на дворі з дітьми, але одного разу все змінилось.
Якось чоловік повернувся з роботи й був не в настрої. Він почав мені висловлювати про проблеми на службі та все закінчилось скандалом. За декілька днів йому прислали повістку, що треба їхати на схід, бо він військовий. Аби не засмучувати дітей, він подав на розлучення. Хоч мені тяжко було повірити в це, адже я довгий час думала, що ми міцна сім’я. Але чоловік невдовзі повідомив мені, що у нього інша і вона вагітна.
Згодом я поділилась усім цим зі своєю мамою, та вона здивувалась, бо ніколи б не подумала, що у між нами таке могло статись. Мама переживала, де я буду жити з ще малими дітьми, бо квартира, в якій ми з жили з чоловіком, була його. (Одним) словом, йти нам було нікуди. А в хаті батьків живе уся наша сім’я, і мама з татом, і ще старенький дідусь з бабусею і молодша сестра.
За період проживання разом, чоловік не хотів аби я працювала. Тому, власне, зараз я й зрозуміла, що таке стояти на місці й не розвиватись в житті ніяк. Усі сімейні обов’язки лежали на мені, дітей до школи завести й забрати, потім ще на гуртки, і їсти ввечері наготувати. Але в мене завжди була сильна підтримка від мого дідуся. Він мені дозволив жити у його квартирі. Квартира дідуся знаходилась далеко за містом, квартира була геть маленькою, але все ж це не на вулиці. Колишній чоловік віддав мені деяку техніку для дому, яку ми купляли разом. Та й добре, що хоч так…
Коли ми дібрались до квартири, то мій синочок Матвій сказав, що він не хоче тут жити, бо тут місця немає, щоб ставити іграшки. Я не могла навіть слів для того, щоб пояснити 11 річному синочку те, що ми з його татом не живемо разом більше.
- Ми тепер тут жити будемо? Я не хочу! Я хочу до тата!
За рік часу колишній вернувся додому зі сходу, то забирав Матвія вихідними до себе. Син розповідав, як «тьотя» (нова жінка мого колишнього) як добре вона готує, та вона подарувала мені нові машинки. Я тішилась якоюсь мірою, адже, я, наприклад, не могла купити сину машину на пульті правління. Марічка – моя донечка, хоче новий самокат, але я не можу пояснити їй чому не купляю їй купити його.
Борщ для діток тепер без м’яса, речі змушена прати руками, бо пральна машина уже поламалась. Грошей, які колишній шле на аліменти, нам не вистачає.
Але, за рік часу сталось просто диво в яке тяжко повірити! Один забудовник вирішив на місті нашого будинку будувати офіс, і тепер усім хто проживає в цьому будинку він дарує квартиру у новобудові!
Я все ж вирішила взяти грошову компенсацію і витратити ті гроші на добудову другого поверху.
Син підростав, почались залицяння до дівчат. Син почав цікавитись у мене, чому я не живу з татом. Я вирішила, що я розповім йому усю правду, яка сталась декілька років назад. Син підтримав мене, і я зрозуміла як ніколи, як жінці важливо бути самодостатньою, а не залежати від чоловіка.
Я пояснила сину, що варто берегти те, що маєш, і що зраджувати – це залог лише слабкого чоловіка, який не впевнений собі й у своєму виборі.
