Зазвичай після роботи я заходжу до супермаркету. Ось одного дня я також зайшла до супермаркету, щоб купити продукти для вечері, оскільки я люблю читати, то ніколи не можу пройти повз книжкових полиць. І до цього відділу також підійшла одна дівчинка, я думала, що вона шукає ляльку для себе, але ні.
Я обожнюю читати, тому й своїх дітей до цього привчаю. Вони знають, що ще крім бажаного подарунка, вони обов’язково отримають книгу. Я полюбляю прикупити собі декілька книжок у свою домашню бібліотеку. Декілька місяців назад я влаштувалась на хорошу роботу із достойною зарплатнею, тому можу дозволити собі купити книжки все частіше. Так і цього разу я не втрималась…
Я знала, що вийшли нові видання моєї улюбленої авторки, тому й зупинилась на певному стелажі. Як тут до цього ж відділу підходить дівчинка, якій на вигляд було років 6-7,хоч може вона й старша. Дівчинка дивилась на розмальовки, розглядала і клала на місце. Дівчинка ходила повз полички, і як в мить побачила казки «від Діснея» (думаю, всі знають, про що йде мова), вона наче завмерла, почала роздивлятись уважно кожен малюнок. Тоді мама дівчинки підійшла і потягла ніжно за руку, кажучи, що у них зараз немає можливості купити цю книжку.
Я подумала, що дівчинка, як зазвичай усі інші діти, почнуть вередувати й плакати, аби випросити у мами те, що вони хочуть. Але поведінка дівчинки була дуже врівноважена, вона слухняно кивнула, опустила голову і пішла вслід за мамою. По дівчинці було видно, що одягнута вона бідно: одяг хоч і був чистий, проте по ньому видно було, що він давно кимось зношений, а курточка навіть трохи мала. Знаєте, ця дівчинка нагадала мені мене. В дитинстві я теж жила не багато, і не було у нас можливості купити все бажане. Тому я вирішила зробити подарунок цілий маленькій дівчинці й накупляла всього, на що дивилась дівчинка: блокнотик, розмальовки, фломастери й казки.
Я не хотіла якось образити матір дівчинки, тому не знала як повинна це все віддати. Я пройшла до каси, оплатила це все та вийшла на двір. Дівчинка з мамою відійшли неподалік магазину, тому я встигла їх наздогнати. Я сказала, що купувала це все ще давніше, для своєї племінниці, але подарунки їй зовсім не сподобалось, а я бачила як дівчинка хотіла саме такі казки та розмальовки, тому просто так хотіла б подарувати це їй. Дівчинка дуже зраділа і подякувала мені. Я, мабуть, вже ніколи не зможу забути цей добрий і такий вдячний погляд. Мама дівчинки також усміхнулась і прошепотіла «Дякую вам».
Повертаючись додому настрій у мене був просто чудовий. Якось пригадалось мені те, як нещодавно у нас на фірмі припинили виплачувати зарплату, через розорення фірми і я йшла парком і гірко плакала. Я не могла навіть про це розповісти чоловікові, бо мені не хотілось, щоб він брав ще додаткові зміни на роботі, адже він і так працював день і ніч, і приходив додому геть втомлений. А в кишені я мала декілька копійок, і по дорозі в кіоску купила лотерею. Я взяла білетик і надіялась лише на везіння, і знаєте, виграла немалу суму. І тоді, коли та жінка віддала мені гроші, я подивилась на неї таким же поглядом як та дівчинка на мене. Варто робити добро людям, хоча б заради такого погляду!
