Вже на власному весіллі я зрозуміла, що моя свекруха не подарунок, це не та людина з люб’язним серцем. Те, що вона влаштувала під час святкування, привело мене у шок…
Коли гості почали дарувати нам конверти з грошима, то мама чоловіка вирішила втрутитись у цей процес і покликати чоловіка на декілька слів, як потім з’ясувалось, вона шепотіла йому на вухо, що усі гроші вона має забрати собі, оскільки син вже одружився, а його сестру треба ще якось поставити на ноги…
М’яко кажучи, сказати, що я була шокована, це нічого не сказати. Я щаслива, що маю такого чоловіка, який зміг відповісти свекрусі, що у нього уже своя сім’я, і усі питання він обговорюватиме зі своєю дружиною. І сказав їй, що кошти ми усі витратимо на відпочинок закордоном.
Свекруха як почула ці слова, мало не затіяла перед гостями скандал, підняла шум на весь зал. Гості стояли здивовані від поведінки. Та добре, що мій свекор зумів її забрати й заспокоїти.
Я мала надію, що на цьому усі істерики свекрухи закінчились. Але я помилялась. Ми повернулись з нашої подорожі, повертаємось додому і бачимо, що у нашій квартирі поміняні замки. Як з’ясувалось, поки ми були відсутні вдома (протягом місяця), мама чоловіка заселила до нас у квартиру свою доньку ще й поміняла замки аби ми уже не могли потрапити до себе у квартиру. Але суть в тім, що квартира була моя, мені батьки купили її коли я приїхала вчитись до столиці.
Сама я з малого міста, яке знаходиться десь годину їзди від столиці. Вчилась в школі я завжди на відмінно, і закінчила школу я також із відзнакою. Тому, батьки зробили мені такий дорогий подарунок і купили квартиру, досить недалеко від університету. Тому така ситуація зі свекрухою мене вкрай здивувала, адже я не могла попасти до власної квартири.
Ми з коханим чоловіком прочекавши годину викликали майстра аби той виламав замок. Коли ми потрапили до квартири, то сестра зі своїм чоловіком купається в душі й взагалі нічого не підозрюють. А коли побачила, що ми у квартирі, то була налякана. Згодом ми поговорили, сестра чоловіка пояснила нам чому вона тут і як потрапила, то моя злість і ненависть до свекрухи стала ще більшою.
Каже, що свекруха дозволила їй, мовляв, ми не проти, щоб вона жила тут з нами. Хоч злість і переповнювала нас, проте ми були переконані, що сестра чоловіка тут взагалі не винна, тому ми спокійно попросили її аби вона повернулась додому (до мами). Чоловік подзвонив до своєї мами й попросив аби та приїхала до нас. Коли та приїхала, то чоловік затіяв скандал, аби його мати не втручалась до його сім’ї, а тим паче розпоряджалась нашою квартирою.
У відповідь вона сказала нам, що оскільки ми тепер вже сім’я, то як ми можемо їй заборонити розпоряджатись квартирою. Та тут вже у мене терпець увірвався. Звісно, я намагалась спокійним тоном їй сказати, що ця квартира належить мені, і хто житиме в ній теж буду розпоряджатись лише я. А вона розвернулась і вийшла геть з квартири.
Після цієї ситуації ми у квартирі її нашій більше не бачили. Минуло декілька місяців і ми помирились, тепер якщо зустрічаємось, то їздимо до них у гості. Бо їй прикро за свій вчинок, тому більше не з’являється в нас дома.
