Зі своїм майбутнім чоловіком познайомились ми в університеті. Михайло був на курс старший від мене, паралельно працював на якійсь фірмі й збирав гроші на своє особисте житло. Згодом ми почали зустрічатись, невдовзі я закінчила навчання в університеті й ми почали жити разом в орендованій квартирі.
Родом я з маленького містечка, тому після того, як я закінчила університет, мені довго не виходило знайти роботу, бо ніяких зв’язків у мене чи у моїх батьків не було. Згодом все ж я влаштувалась на юридичну фірму, правда секретарем, але начальник казав, що трохи пізніше розгляне мене на посаду юриста. Через рік я дізналась, що вагітна, тож ми із Михайлом вирішили одружитись. Святкування не робили гучним, розписались та з найближчими людьми посиділи у ресторані. Через два дні я вийшла на роботу, ніякого медового місяця у нас також не було.
Вже на шостому місяці вагітності, я дізналась, що мій чоловік мені зраджує. Але я прийняла рішення пробачити йому його вчинок, для того, щоб мій син мав батька. До цього моменту я була впевнена у Михайлові, у мене навіть думки про зраду не виникало. Та все одного дня кардинально змінилось. В той день я вирішила взяти вихідний, щоб відвідати лікаря, я дізналась, що у нас буде хлопчик, і дуже поспішала на роботу до чоловіка аби повідомити йому цю прекрасну новину…
Як з’ясувалось, його коханка була його співробітницею. Що мене вразило, це те, що на його роботі всі знали, що Михайло одружений і веде роман «на стороні», і вже навіть більше як рік. Михайло давав мене обіцянки, що він припинить спілкування з цією особою, тож я вирішила, що я повинна дати шанс нашій сім’ї.
Я сьомому місяці вагітності я вийшла в декрет, оскільки давно не навідувала батьків, вирішила поїхати до них в гості на декілька днів. Я подумала, що краще я нічого не казатиму про зраду Михайла, і дивно, що вони навіть нічого не запитували. Вже на наступний день я стала погано себе почувати тому відразу зібралась і поїхала в місто до лікаря на обстеження. Я подзвонила до свого чоловіка аби він вислав мені гроші на карту, щоб я могла викликати собі таксі, а не мучитись в автобусі. Та він лише грубо відповів, що грошей у нього немає, і що мої батьки поруч, щоб я у них просила.
Та я рада, що поїхала одна, бо мама хотіла поїхати зі мною. І сталось таке, що мене, м’яко кажучи, шокувало!
По приїзду я відразу відправилась на обстеження до лікарні. Лікар сказав, що дитині нічого не грозить, але ліки певні пропити варто. Ліки не дешеві, тож я подзвонила до чоловіка, і попросила гроші, але відповідь була така ж. Мені ще раніше стало відчутно, що Михайло зі мною спілкується так, ніби йому до мене немає ніякого діла, тому поїхала додому, приїхала, а мене чекала практично пуста квартира: речей Михайла не було, і навіть техніку, яку ми купляли разом, я теж не побачила. Ну і гроші, які ми довгий час відкладали на житло, теж не було.
З’ясувалось, що Михайло почав жити разом зі своєю коханкою. А через якийсь час, він перестав взагалі відповідати на мої дзвінки. Я відчувала розпач і не знала, як мені далі бути, тому просто повернулась до батьків які завжди були мені раді.
Декілька місяців тому я народила чудового хлопчика. У всьому мені допомагають мої батьки, і з доглядом і матеріально. З чоловіком я припинила будь-яке спілкування, на сина він грошей не висилає. Та лише зараз я нарешті зрозуміла, що я повинна, в чергу, думати за себе, любити та поважати себе як жінку. Я повинна бути сильною, і ставити свого синочка на ноги. Та я переконана, що я більше ніколи не буду терпіти будь-які образи та неповажне ставлення до себе від будь-якого чоловіка.
