У мами є сестра, яка живе від нас неподалік. У неї троє дітей, дві доньки та син. Як вони подорослішали, то ми з ними не підтримуємо ніяких стосунків. Найстарша донька тітки живе у столиці давно. А молодші син і донька, живуть в іншому селі.
Десь місяць тому ми з чоловіком приїхали у село до цієї тітки, щоб навідати їх, та й погостювати трохи. Давно ж не бачились. І мені вдалось зустрітись із двоюрідною сестрою. Поговорили трохи, навіть домовились зустрітись одного дня. Я й згадала, що у неї через тиждень день народження, кругла дата – 50 років. Хоч вона казала, що не справлятиме гучно, і не кликала нас на свято, ми приїдемо і привітаємо її все одно. Так купили їй хороший подарунок і приїхали. Якщо чесно, то зустріли нас якось холодно. Навіть чаю не запропонувала, посиділи ми так мовчки, і поїхали додому. Коли їхали додому, то я навіть трохи шкодувала, що взагалі поїхали її вітати.
Десь рік часу ми більше не спілкувались. Хоч вони й обіцяли, що приїдуть до нас в гості, але нікого не було. Звичайно, для мене це неприємно, адже це не чужі мені люди. І в дитинстві так дружили…
Настав день коли у моєї тітки день народження. Виповняється сімдесят років. Нас із чоловіком попросили навідатись. Ми не змогли відмовити. Я ж, перш за все думала про себе, мовляв, якщо будуть усі її діти, то у нас буде можливість відновити наші теплі стосунки й хоч на старості років знову будемо дружити. Купили подарунки та й заїхали у магазин, накупляли гостинцю, тортик, ковбаси різної й сиру різних видів. Коли ми приїхали, то ніхто нас не зустрів, і коли зайшли в хату, то пригостили нас лише чаєм. Сидимо, п’ємо чай, а старшого сина немає.
В один момент хтось забігає в хату. Ми вийшли, щоб привітатись. Бачу, що сестра почала з порогу вітати маму, та щось буркотіти їй на вухо. Я не стала зважати на це увагу, виходжу, щоб привітатись. Сестра навіть не захотіла мене обіймати, щось промовила собі під ніс і все. Каже, що поспішає і збирається йти. Ми хотіли її зупинити аби випити з нами чаю, але вона відмовилась, сказала, що їй треба їхати, бо чоловік був на роботі, трохи випили з колегами, тому він один дома і вона мусить бігти до нього. Попрощались, надіялись, що завтра вони все ж разом приїдуть.
Але й на наступний день ніхто не з’явився. Тоді я й сказала чоловікові, що зі свого боку я більше не буду старатись покращити стосунки з близькими людьми. Якщо від них немає ініціативи, то і з мого більше не буде. Я хочу поїхати з цього села і більше ніколи не приїду.
