Моя дружина любить за покупками ходити саме на забар. Бо вона перед покупкою собі покуштує різні овочі, фрукти, щоб не купити чогось несмачного. Вона не могла пройти повз ящики й не спробувати ягоду, або ж овоч чи фрукт. Це звісно, не мите, але її це не зупиняло.
А одного разу дружина мене вразила дещо з іншого приводу. Коли ми вже скупились, повертались з базару, я йшов з повними руками пакетів, і дружина моя так само. Аж тут, не знаю, що стрілило моїй дружині в голову, вона віддала мені усі пакети, мало не в зуби, та захотіла залізти у бочку з рибою (це був оселедець). Я досі не знаю для чого вона все зробила…
Я був обурений поведінкою дружини. Руки її пропахли усі рибою, тому тяжкі торби, кілограм 30 я ніс сам. Ми за покупкою приїхали машиною, так весь салон тепер просмердиться оселедцем, так від цього запаху потім годі буде позбутись. Я висловив усе своїй дружині, а вона усміхалась і казала, що сама не знає, нащо вона це зробила.
Коли вона вручила мені усі торби, вона йшла задоволена до машини. Підійшли ми до нашої машини, я ледве уже тримаючи всі неймовірно тяжкі сумки намагався відкрити машину, завантажив всі торби у багажник і на заднє сидіння та скоріш став відкривати двері своїй дружині, лиш би вона тільки не торкалась нічого. Я тримав її за лікоть, вона сіла і я закрив двері. Я був страшенно злий на неї, але не висловлював цієї злості, оскільки все одно її люблю, попри усі її незрозумілі вчинки.
Як в один момент я почув жіноче гукання позаду машини. Ми подивились хто це, а це стояла стара бабуся з сумками. Як потім з’ясувалось, то бабця дивилась за нами як ми йшли з базару. Бабця спостерігала за нами й помітила, як я поводжусь зі своєю дружиною, двері відкрию, сумки тяжкі не даю їй нести. Вона мовила, щоб моя дружина мене берегла.
Ми з дружиною глянули один на одного, я її поцілував і пішов до найближчого магазину, щоб купити своїй коханій серветки.
